Народний депутат, Голова Комітету з питань охорони здоров'я, радник Президента і громадський діяч Ольга Богомолець опублікувала 17 квітня свіжу колонку в особистому блозі на сайті журналу "Новое время".

"Давно не писала колонок через велике робоче завантаження. Але взятися за перо змусили розмови і перешіптування про продаж землі, що почастішали.

Думаю, кожен з нас неодноразово запитував себе, чому при всіх багатствах надр України більшість людей живе бідно? Чому ми з року в рік позичаємо гроші, а в країні при цьому процвітає корупція і жменька людей використовує в корисливих цілях те, що належить народу? Відповідь проста: вони крадуть і зловживають владою, а ми не хочемо лізти в "цю брудну справу – політику" й мовчимо. Двадцять років тому крали все, що погано лежить. Пізніше за «мовчазної згоди народу» й безкарності влади, стали красти те, що лежить добре – землю і все, що в ній знаходиться, тобто природні ресурси.

Давно не писала блогів через велике робоче завантаження. Але взятися за перо змусили розмови і перешіптування про продаж землі, що почастішали... Земля в Україні – рідна і дорога. Це розуміння ми вбираємо разом з молоком матері. Десь тоді ж, в глибокому дитинстві, ми засвоюємо знання про те, що для того, аби щось із землі отримати, треба тяжко і багато працювати, поливаючи найдорожчу і найродючішу в світі землю потом і кров'ю.

Але, є ті, хто знайшов варіант, як заробити на землі, швидко, легко і просто – і їм хочеться отримати найбільш ласий шматочок України у власність назавжди. Тому мова дедалі частіше й частіше стала заходити про продаж землі, а розмови ці прикривають гаслами про колосальну вигоду з цього заходу для України і українців.

Вудки про продаж закидають через ЗМІ прямо в серця людей, яким зараз важко, потрібні гроші, і є спокуса продати останнє. Саме на це й розраховують сівачі потрібної інформації що за скромну суму грошей люди добровільно віддадуть те, що належить їх дітям, онукам і правнукам. Найсвятіше і найрідніше – свою землю. Що надовго позбавить їх шансу нею володіти. Саме надовго, а не назавжди. Тому що українці – це нащадки вільних козаків, які довго жити в рабстві і стояти на колінах не будуть і повстануть.

Є аргументи "за". Безумовно, продавши земельні ресурси, держава заробить чималі кошти і поповнить просів бюджет. Але! Левова частка грошей від продажу землі і сама земля на додачу – дістанеться правлячим олігархічним кланам. Тільки правляча еліта зацікавлена ​​на сьогоднішній день в можливості купівлі землі, оскільки у неї залишилися гроші на скупку безцінного «товару» і вона вишукує будь-яку можливість вкласти свої кошти з вигодою і надовго. І це бажання було б цілком нормальним, якби не позбавляло права на землю простих людей і не прирікало їх на новий виток злиднів, коли для того, щоби прогодувати дітей, доведеться віддавати за безцінь рідну, родову землю, як я вже говорила вище.

Я не відкрию Америку, якщо скажу: земля та її надра повинні належати всім людям в державі, а не окремим особистостям! Це не революційна примха, не тимчасове явище, а історичний факт, доведений неодноразово. Щоразу коли в нашій тисячолітній історії земля переходила у власність дворян, аристократів, шляхти, кланів і просто багатих людей, незалежно від того, що було для них рушійною силою – жага наживи або благі наміри, ця «власність» через якийсь час викликала народний гнів і приводила до кровопролиття.

Земля і її надра є загальнонародним надбанням, надбанням кожного, незалежно від бажань земельних олігархів. У праві на землю рівні всі. Українці – вільна нація, тому кожен українець повинен відчувати своє право на рідну землю. Продавати землю сьогодні, коли у людей «затягнуті паски», підняті ціни на комунальні послуги, відсутня повноцінна робота, гинуть на війні батьки і діти, означає перетворити більшу частину нації в рабів, принизити країну і позбавити її віри і надії. Жорстоко? Але це так і є. У нинішніх найтяжчих військово-економічних умовах землю можна тільки здавати в довгострокову оренду.

Не виключаю, що комусь відсутність власності на землю заважає на ній працювати. Але це лише зайвий привід розробити гідні економічні механізми ренти різних видів для гідної роботи, а не «віджимів» землі у бідних. Нові механізми повинні позбавити чиновників можливості красти, а олігархів диктувати свої умови, й дати можливість простим людям заробляти на своїй землі, а тим, хто в землю інвестує і всіляко допомагає розвитку сільського господарства в країні – отримувати законний прибуток. Як стверджують міжнародні експерти, наша країна посідає шосте місце у світі за запасами корисних копалин.

У надрах України є все, починаючи від нафти й золота, закінчуючи газом, сіллю і рудою. Про чорнозем, який ще за минулої війни вивозили вагонами, нагадувати не доводиться. За деякими оцінками вчених, надра України «коштують» понад одинадцять трильйонів доларів. Тільки от кому приносить дохід використання наших природних ресурсів? У низці країн, таких як Норвегія, Арабські Емірати, в штаті Аляска (США) люди отримують відрахування від використання надр. Може й нам треба просто не полінуватися, нагнутися і підняти те, що лежить під ногами? Скористатися світовим досвідом і прийняти швидкі й ефективні рішення по землі?

Тоді кожен грам чорнозему, кожен літр, кубометр і карат природних ресурсів України став би працювати на громадян країни і приносити довічну ренту всім, а не окремо взятим кланам. Тоді землею займалися б ті фермерські господарства та великі агрохолдинги, які справді прагнуть перетворити Україну на державу з розвиненим сільським господарством, здатним нагодувати себе і світ якісною сільгосппродукцією а не перекупники, для яких земля то ​​перший засіб наживи (наприклад, на посівах убивчого для грунту рапсу) і перепродажу,

Передбачаю незадоволені крики, що зараз почнуться. Останнім часом у нас стало модно згадувати «про робітників і кухарок», які правлять державою, голосно заявляти про те, що лікарям потрібно лікувати, а не пхати свого носа у справи державні, голосити про те, що у нещасних багатих прагнуть забрати всі безпорадні й убогі, що влаштували Майдан. Так ось, боюся розчарувати вас, але якщо я зараз вимагатиму повернути всі землі, які належали моїй родині за останні 600 років, то маю всі шанси стати земельним та ресурсним олігархом. Богомольцям-Присецьким-Тихоцьким належала значна частина Чернігівщини, цілі села й величезні наділи землі в Полтавській, Харківській і Луганській областях, та й у Санкт-Петербурзькій губернії. Всього й не перерахуєш...

Але були в історії мого роду не тільки родові землі, а й заповіт матері мого прадіда Олександра – Софії Богомолець, у якому вона просила рідних не перешкоджати безкоштовній передачі селянам належної їй частини батьківській землі. До речі, Софія загинула на каторзі, потрапивши туди, як одна з керівників «Південноосійського робітничого союзу», який народився з «Чорного переділу» (1879р.).

Багато хто помилково вважає цю організацію терористичною, але слово «переділ» тут використовувалося у значенні «переділ землі», а «чорний» - у значенні «чорнозем». Організація й розглядала своїм першочерговим завданням аграрну реформу за принципом, що застосовувався в селах. Принцип цей так і називався – «чорний переділ». Він полягав у тому, що вся земля, що знаходиться у володінні селянської громади, поділялася на однакові ділянки приблизно однакової якості, які потім розподіляли по селянських господарствах. Розподіл проходив по-різному, але в основному або за кількістю чоловіків-орачів, або за кількістю членів сім'ї. 

Цю ж систему «передільці» хотіли поширити на всі сільськогосподарські угіддя в Російській імперії, знищивши таким чином велике поміщицьке землеволодіння та земельних олігархів. Можливо, якби їх було не так мало, а інші не мовчали, ставши поруч, їм вдалося би втілити свої плани, а наше життя сьогодні склалося би по-іншому, без кровопролить і революцій. Бо люди, що працюють на своїй землі, а не в рабстві - почуваються вільними, вільними і щасливими."

http://nv.ua/opinion/bogomolets/chyornyy-peredel-pochemu-nelzya-prodavat-zemlyu-44309.html

 

 

Поділитися в соціальних мережах: